Від крижаної тиші Антарктиди до напруженого світу міжнародних рекламних кампаній — амбасадор Peli Альваро Санс уже понад двадцять років розповідає людські історії мовою фотографії. Фотограф і режисер документального кіно, він однаково впевнено працює як над масштабними комерційними проєктами, так і в найекстремальніших куточках планети, незмінно шукаючи одне й те саме: красу, світло та правду.

Дехто прагне спокою. Альваро Санса завжди приваблював рух. Вирісши у невеликому прибережному містечку в каталонській провінції Таррагона, він рано зрозумів, що камера здатна спрямувати його невичерпну енергію у щось справді цінне. Відтоді він безперервно шукає історії, які варто розповісти.

За більш ніж тридцять років ця пристрасть привела його від рекламних знімальних майданчиків, де він працював із всесвітньо відомими брендами, до віддалених притулків у Піренеях, Гімалаях і полярних регіонах.

Його кар’єра ґрунтується на трьох напрямах: комерційній фотографії, документальному кіно та глибокій любові до гір, океану й дикої природи. Їх об’єднує спільна риса — прагнення до справжності та небажання зупинятися на досягнутому.

У цій розмові Альваро розповідає про розвиток своєї професії, дисципліну, яку диктують екстремальні умови, та пояснює, чому обладнання, якому він довіряє, ніколи не є другорядною деталлю.

Ви понад двадцять років працюєте у сфері комерційної фотографії, документального кіно та зйомок у дикій природі. Озираючись назад, що спочатку привело вас до мистецтва візуального сторітелінгу, і як ця мотивація змінилася з роками?

Моє бажання розповідати історії через камеру проходило різні етапи.

Спочатку це була гостра потреба спрямувати всю свою енергію в конструктивне русло. Я людина з величезним запасом енергії, і мені потрібно постійно її реалізовувати. Коли я зрозумів, що за допомогою камери можу слідувати за людьми, їхніми історіями та розповідати їх світові, я почав наполегливо працювати, щоб зробити це своєю професією.

Минуло вже понад тридцять років, і за цей час багато що змінилося.

Настав момент, коли я усвідомив, що моя робота дає можливість подорожувати, і я буквально став одержимим постійним рухом та бажанням побачити весь світ.

Згодом приходить зрілість. Ти розумієш, що немає сенсу витрачати сили лише заради самих подорожей. Сьогодні я набагато уважніше обираю проєкти, країни та причини, через які беру до рук камеру.

Тепер я шукаю сенс у тому, що створюю.

Ви працюєте з міжнародними брендами як комерційний фотограф і водночас знімаєте документальні фільми в найекстремальніших місцях планети. Як вам вдається поєднувати ці два світи, і чого вони навчають один одного?

Мені пощастило дивитися на світ візуального мистецтва з різних сторін.

Комерційні рекламні кампанії для світових брендів — це величезний тиск. Постійні брифи, нескінченні документи, термінові зміни буквально в останню хвилину. Це вчить керувати власною енергією та емоціями.

Саме тому під час документальних експедицій мене практично неможливо вибити з рівноваги.

Коли виникають несподівані зміни або щось іде не за планом, я зазвичай найспокійніша людина в команді. За роки роботи я зрозумів одну просту річ: у нашій професії немає нічого передбачуваного, а фінальний кадр завжди є результатом того, наскільки добре ти адаптувався до ситуації.

Якщо надто зациклюватися на заздалегідь придуманому результаті, ця робота перестає приносити мені задоволення.

Ваші документальні проєкти привели вас до Антарктиди, Аляски та Гімалаїв. Чому саме ці віддалені й суворі місця знову і знову кличуть вас?

Я народився у маленькому містечку з населенням близько трьох тисяч людей на узбережжі Таррагони.

Я виріс біля моря, а в нашій родині завжди був вітрильник.

Але з якоїсь причини я зрозумів, що насправді належу горам, снігу, холоду та екстремальним умовам.

Саме там я працюю найкраще.

Крім того, ще з підліткового віку мене надихали письменники, які писали про холод і північ. Насамперед Джек Лондон.

Замерзлі пейзажі й сьогодні надихають мене значно більше, ніж будь-який пляж.

Ви працюєте з однаковою відданістю як над масштабною рекламною кампанією, так і в гірському притулку без мобільного зв’язку. Що вимагає від вас така універсальність?

Усі, хто мене знає, підтвердять, що я дуже емоційна та енергійна людина.

Якщо вже щось робити — то на повну силу.

Неважливо, вийде це ідеально чи ні, я завжди вкладаю максимум енергії, тому що мені неймовірно пощастило заробляти на життя тим, що я люблю.

Найменше, що я можу зробити, — бути вдячним своїм клієнтам за цю можливість.

Звичайно, мені більше подобається фотографувати рекламну кампанію бренду туристичного одягу в Атлаських горах Марокко, ніж косметичну рекламу на околицях Мадрида.

Але одне підтримує інше.

Один проєкт забезпечує фінансову стабільність, інший дарує новий досвід.

Саме тому я дотримуюся простого принципу:

якщо вже сказав “так”, то це має бути ТАК — великими літерами.

Під час ваших експедицій спорядження — це не розкіш, а необхідність. Що ви найбільше цінуєте в продукції Peli?

Без свого обладнання я просто не можу працювати.

Якщо виходить з ладу камера, об’єктив або навіть звичайний кабель — під загрозою опиняється вся зйомка.

Оскільки я постійно працюю у віддалених регіонах або в дуже суворих умовах, я вже багато років довіряю транспортування техніки кейсам Peli.

Починав із легендарного Peli 1510, а з часом моя колекція кейсів значно розширилася.

Я знаю, що кожен комплект обладнання знаходиться у своєму кейсі, повністю готовий до роботи.

Я впевнений, що техніка не зміститься під час транспортування, не намокне і не постраждає від ударів.

Для дорогого професійного обладнання це критично важливо.

І, чесно кажучи, є щось особливе в тому, щоб завантажувати фургон рядами кейсів Peli, повністю готових до роботи.

Після більш ніж двадцяти років пошуку світла, правди та краси в найекстремальніших куточках світу, яку спадщину ви хотіли б залишити наступному поколінню фотографів і дослідників?

Як не дивно, але одна з найважливіших думок, яку я намагаюся донести під час своїх виступів, полягає в тому, що для великих історій зовсім не обов’язково їхати на край світу.

Під час пандемії 2020 року я отримав одні з найкращих замовлень у своїй кар’єрі, і багато з них були виконані саме в Каталонії, у Піренеях.

Одного разу я зупинився в природному парку Альт-Пірінеу й поставив собі питання:

«Чим це місце насправді відрізняється від Аляски, окрім того, що тут немає карібу та ведмедів?»

З погляду емоцій, атмосфери та світла я так і не знайшов відповіді.

Я переконаний, що молодим фотографам варто навчитися бачити красу поруч із собою та проживати її максимально глибоко, перш ніж вирушати в далекі експедиції.

Якщо тільки для цієї конкретної подорожі справді немає вагомої причини.

«ТАК» великими літерами

Історія Альваро Санса нагадує, що великі історії народжуються не завдяки тисячам кілометрів подорожей, а завдяки тому, наскільки глибоко людина занурюється в те, що знаходиться перед нею.

Чи це льодовики Антарктиди, чи долина всього за годину їзди від дому — його творчість завжди ґрунтується на невтомній цікавості, любові до світла, щирих емоцій та правдивих історій.

І хоча він продовжує постійно переміщатися між великими міжнародними проєктами та віддаленими гірськими притулками без зв’язку, один принцип залишається незмінним:

коли Альваро Санс говорить історії «так», це завжди ТАК — великими літерами.